Повертаюсь з кладовища! Порошенку “смачно врізали”, Зеленський в люті – взяти їх

Юмор

Невже??? Повертаюся з кладовища, де був з побратимами, пише Семен Семенченко у Фейсбуці.

Читаю новину: «Українська влада має робити все, щоб Іловайська трагедія не була забута, а винні в ній понесли покарання, заявив Президент України Володимир Зеленський у День пам’яті»

«Президент наголосив, що правоохоронні органи повинні закінчити розслідування обставин, які спричинили Іловайську трагедію, а винні мають понести відповідальність». «Незважаючи на те, що минув час, ми не повинні забувати всіх тих, через кого загинули наші хлопці в Іловайському котлі. І правоохоронні органи, якою б гіркою правда не була, повинні показати результат. Я знаю, що в Офісі Генерального прокурора створений департамент з питань війни саме для того, щоб розслідувати такі гучні та, на жаль, криваві справи. Будемо сподіватися, що вони крокуватимуть вперед»

Ну що ж. Якщо ми вчора не дарма з батьками загиблих воїнів фактично штурмували офіс президента то Слава Богу. Хоча після шести років брехні влади не віриш вже ні в які обіцянки. Дай Боже. А ми точно не залишимося осторонь і не відступимо. Спасибі всім матерям загиблих героїв хто вчора був з нами, хто виходить на ці акції вже шостий рік поспіль!

Також, Семенченко в попередньому пості зазначив:

Рівно шість років тому писав цей пост з дніпровської лікарні. Після майже п’ятиденної боротьби за те щоб хоч якось привести до тями Київ. Після того як кільце оточення навколо Іловайська замкнулося. При повній бездіяльності командування АТО і країни. Нажаль слова про оточених хлопців виявилися пророчими “Це ті люди, які завтра можуть стати наріжним каменем у фундаменті нової України. Звичайно їх можна принести в жертву. Але на чий вівтар? Нової України? А звідки вона візьметься якщо ті, хто її захищав, і хто повинен був будувати після війни будуть лежати в могилах? Людський ресурс нації не нескінченний. і якщо загинуть кращі, то заміни їм може і не знайтися “. І ‘наріжним каменем’ у фундаменті на наступні п’ять років стали cемочки і голубани, cвинарчуки і гелетеї.

Я перечитую зараз цей пост, згадую ті дні через шесть довгих років і не бачу що я міг би зробити ще з того клятого лікарняного ліжка. Але від цього все одно не легше… Під цим постом 21000 «підтримую» людей, багато з яких зараз готові цілувати співучасників Путіна у вбивстві хлопців, ну а багатьом з яких зараз вже все одно. Подивіться – чи немає там вашого лайка? І якщо є – згадайте себе тоді-у 2014. І подумайте що ж могло з вами статися такого що зараз разом з дружинами і матерями загиблих справедливого суду вимагає тільки невелика група ветеранів. Час і життя проходить. Совість і честь залишаються. Залишається пам’ять. Можливо краща частина нашого «я». Пам’ятайте цих людей. Вони тоді дали шість років життя всій країні. Вони варті того щоб про них пам’ятати… Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *